Лесь Подерв'янський. "Піздєц"Дійові особи: Магарич, митець. Дiя перша.На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2. Трохи нище написано: "Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться", підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси. Перший голос. І от уявіть собі, - цей мудило уходить і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого крім старого дерев'яного корита. Другой голос. З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфреде Юхимович. Перший голос. Перш за все ви сците у корито. Третій голос. Воно ж диряве, Альфред Юхимович. Четвертий голос. Замовч, не пизди, слухай що розумна людина каже. Голос Альфреда Юхимовича. Повторяю ще один раз для тугодумів: ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами. Другий голос (хрипко). Шо одєтую? Голос Альфреда Юхимовича. Звичайно ні, пан Сівуха, - голісіньку! Третій голос. Тю! Навіщо таку хуйню робить - та підійшов сзаду та засунув! Четвертий голос. От ти, Косопизд репаний, замість багато пиздіти учився б у старших людей. Третій голос. Та я єбу! Голос Альфреда Юхимовича. Спеціальне пояснення для дітєй природи - моча актівізіруєт ерогєнниє зони у женщіни на п'ятах. Голос Косопизда. Тю, яка іщо зона, блядь, когда вона і так мені кожну ніч сниться. Четвертий голос. Та не пизди, дай послухать! Голос Альфреда Юхимовича. Тантра, на хуй! Голос Назара Сивухи. Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович. Голос Альфреда Юхимовича. Я акцентірую ваше вніманіє, господа, - женщіна прі цьому пріходіт в состояніє статевого збудження. Голос Назара Сивухи. Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторіть. Альфред Юхимович. "Статевого збудження", пизда очката. І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безімянним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час поднімаючись язиком все вище, вище і вище... П'ятий голос. І так до самої сраки! Га-га-га-га! В вагоні раздається тваринний регіт. Голос Альфреда Юхимовича. Саме в цю хвилину, мої друзі, до вас приходить довгожданна ерекція. Голос Назара Сивухи. А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить? Голос Омеляна Косопизда. Тогда надо воду злівать! Входить Люда, вдягнута вагонною провідницею, в руках у Люди поднос із їжею. Вона разкручує дріт на дверях, відчиняє іх і зникає у темній пащі товарного вагону. Голос Омеляна Косопизда. Скількі тєбя ждать можно, курва! Голос Харитона Уйобищенки. Знов макарони, блядь! Голос Альфреда Юхимовича. А бацили шо нема? Голос Назара Сивухи. Та не чавкай, ти - чучундра! Голос Магарича (чавкає). Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих ложок та репліка Омеляна Косопизда "Давай компот на хуй!". Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи - "Люда, ти готовая?", та якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складені стойкою забруднені алюмінієві пуломиски. Вона поправляє зачіску, надіває формєний бєрєт і закручує двері на дріт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входять Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні папки і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані. Гаврюша Обізянов. По нашим даним, якщо будівництво не наєбнеться зараз - воно обов'язково наєбнеться в наступному кварталі. Степан Срака (налякано). І шо тогда будєт, Гаврюша? Гаврюша Обізянов (спльовує). Тюрма на хуй! Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзі мої, єслі с женщіной правильно обращаться, то она становітся уже не жєнщіной, а сімфонієй етого, как єго... Голос Магарича. Брамса! Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув! З вагону знов чути як хтось сито ригнув, і голос Омеляна Косопизда - "Макарони блядь!" Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять! Гаврюша Обізянов (до Люди). Хто там у тебе ? Люда. Митці. Гаврюша Обізянов. Які митці? Люда. Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик - пацан єщьо. Степан Срака. І шо вони роблять? Люда. А макарони їдять! У суботу і неділю замість компота - кохве, горілку по святах. Гаврюша Обізянов. А бацила? Люда. Бацилу раньше давали, щас ні. Степан Срака (рішуче). От все одно - заєбісь жизнь! (До Люди). Відкривай, блядь! Люда. А може не треба - вони битись будуть! Степан Срака. Та одін хуй - раз живьом! Эх жизнь хуйовая! Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на морді: "Террористи хуєві!"] Степан Срака. Пустіть друзі! Ми більше не будемо! Голос Магарича. Тобі, я бачу, мало пизди получить, - ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий двері - бздить! Степан Срака. Хлопці, єбіть куди хочете, тіки пустіть - парашу буду виносить, бля буду! Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопці - воно, інженер, як цуценята - скавучить, то так весело робиться, а набридне - придушим та й викинем к хуям! Альфред Залупенко. Правильно, хлопці - нехай лізе. Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку - друг, товарищ і брат. Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знову закриває двері на дріт. Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш - я тобі гланди через сраку вирву! Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом. Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа? Назар Сивуха. На сімфонії Бpамса. Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя іще жизні не знаєте! От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва - мов так і так, кидай усе - приїзджай їбати! Так шо ви зробили? Весь затрусилися мов скажений і давай у двері гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на місті пана Сивухи? Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив! Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно? Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца? Альфред Юхимович (демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі - сімянна витяжка бобра, в другій - всячєскіе імунодєпрєссанти. Степан Срака (у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм. До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский - науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі. Альфред Юхимович. Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт - то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк. Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово! Альфред Юхимович. Як хорошо просякне - зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе. Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навіщо? Альфред Юхимович. Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти! По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні. Шльома (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть. Голос Альфреда Юхимовича. Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя! Шльома Гомєльский (вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя? Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо! Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську! Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан. Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать. Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці]. Альфред Юхимович. Ти не гуманіст, Омелян. Магарич. А шо, може візьмем жидка? Харитон Уйобищенко. Та, мені шо? Нехай лізе... [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?] Косопизд. Пайка зменьшиться! Назар Сивуха. Жиди - то такі хітросракі... Заждіть, вони не тільки шо макарони, - вони й сайри дістануть! Альфред Юхимович. Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, - вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди - ми тобі посвящєніе в митці зробимо. Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко. Гаврюша Обізянов. Надо двері якось закрутить - це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть! Альфред Юхимович. Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить. Входить Роже Городі - французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові. Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, - свобода прийшла! У вагоні мовчання. Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо - пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш - те й малюй, всіх куди хочеш - туди й посилай! Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, - ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать! Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть? Роже Городі. Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства! Магарич. Ну то іди к хуям звідси! Омелян Косопизд. Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм! З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавейка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом. Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]! Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці. Голос Харитона Уйобищенки. Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить! Магарич. Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду? Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, - дай тобі боже щоб в тебе так стояло! Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя? Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом. Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу! Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів. Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть. Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл? Самуїл (просто). Да, я - пророк Самуїл. Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде! Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде - Піздєц буде!!! З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці. Люда. А де ж вагон? Де хлопці? Пророк Самуїл. Гдє, гдє - в піздє! Смотрєть надо! У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці]. Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная - я єбу! Завіса P.S. Примечание публикатора. Скопировано с сайта "Цикавi Дослiди". пародия-рецензия на пьесы Леся скачать собрание сочинений Леся Подервянського; 811 kb; (doc) zip Сайт-портфолио Бориса Закса (Boris Sachs). Ищу работу в Сети basilveres@gmail.com
Поддержать сайт: Mastercard Сбербанка РФ №: 5469 4500 1143 4404
|
