Лесь Подерв'янський. "Герой нашого часу-2"Дійові особи:
Савка, герой нашого часу. Дiя перша.Страшне провалля, над яким жахливо літають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка і Ахванасій й плюють униз. Савка (плює униз). Пригай, нахуй! Ахванасій (плює униз). Ну його в пизду, блядь! Савка (показує на орла). Дивись, блядь нахуй. Савка бере каменюку і мєтко швиря в орла. Підбитий орьол камнєм падає вниз. Ахванасій. Савка, а шо ти кинув? Савка. Гранату. Обидва регочуть. Деякий час Савка і Ахванасій з цікавістю дивляться вниз. Савка (плює униз). Піздєц, нахуй. Ахванасій (плює униз). Мєткость рук, блядь, і нікакого мошенства. Дiя друга.Аул. Біля аулу сидить Хабібулін і пале люльку, набиту кізяком. Входять Савка і Ахванасій. В руках у Ахванасія забитий орьол. Ахванасій (до Хабібуліна). Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: "Піздєц, нахуй", - а Савка: "Ніхуя собі". - та палкою як переїбе, каже: "Чмо йобане". Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово погулялі. Савка (плює). Нє дєлай волни, Хваня. Хабібулін (осматрює забитого орла). По-вашему, ето сич називається? Ахванасій. Шо за сич. блядь, ніхуя не просцу. Савка (внєзапно). Чурка йобаний, блядь, чєрєз мінуту віжу борш на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля? Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла. Ахванасій. Йобані чурки заїбали, нахуй. Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою. Ахванасій. Диви, Савка, мамка нехуйова. Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл. Ахванасій. Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися. Горгона Пилипівна. Рєбята, ви нє студенти, случайно? Савка (спльовує). Ми доктори, нахуй. Горгона Пилипівна. Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у мєня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, інтересно - новая жизнь. А у молодьожі сєйчас вообщє тяга к знаніям. Я б кажется всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжіть - такой ето кайф. Так чтолі по-вашему називаются еті ощушєнія? Ви нє смотрітє, што я старая, я ваші еті молодьожниє слова знаю, сама такая була. І випить могу, і поговоріть, і поспоріть. Ну от, скажіте. - хто ваш любімий поет? У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка! Ілі, когда я віжу молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говоріте, для мєня єслі чєловєк нє любіт пріроду, нє любіт животних, нє знаєт поезію родного края, он для мєня нє существуєт! Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративне відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать. Горгона Пилипівна. От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, - і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді! Ахванасій. Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо - хуй просциш. Савка. Переїби, шоб не пизділа. Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну. Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном. Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла. Хабібулін. Ми з неї тоже будем борщ варить, чи може так зажарім, нахуй, да і з'єдім? Савка. Чурка хуєв! Скіки тєбя учіть можна, блядь! А шо, борщ залупою їсти будем? Хабібулін похапцем кидається за ложкою. Тим часом Ахванасій витаскує з борща противну орлячу голову і висмоктує в неї мозги. Ахванасій. Ти, Савка. попробуй! В голові фосфору дохуя, волоси випадать перестануть. Дiя третя.В горах Єгорка Іванцов. геолог і дурний кацап, і Васіліса Єгоровна. женщіна мужской мєчти, рвуть траву і собірают камні.Єгорка Іванцов (наморщивши лоба). Врємя собірать камні і врємя іх разбрасивать, как ви счітаєтє, Васіліса Єгоровна? Васіліса Єгоровна. Об чом ви щас думаєте, Єгорка? Єгорка. Єслі чєстно, то я думаю о вас, Васіліса Єгоровна. Васіліса Єгоровна. Вот как! Ето уже становітся інтересно. І что же ви обо мнє думаєте? Говорячи всю ету мульку, Васіліса Єгоровна прінімаєт очароватєльную позу, стріля глазами в різні боки і поправля на головє волоси красівими жестами рук. Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщіна, как ви, должна украшать жізнь мужчіни, Васіліса Єгоровна. Можно, я вас поцелую? Васіліса Єгоровна. А вот етого как раз і ніззя. Єгорка Іванцов. Как же так, почєму ніззя? Васіліса Єгоровна. А так, ніззя і всьо. Васіліса Єгоровна показує Єгоркє Іпанцову кончік язика, от чєго дєлаєтся єщьо прєкраснєй. Саме в цю мить з'являється Савка з своїми учнями-Ахванасієм і Хабібуліним. В руках у Савки камінь, який він тупо підбрасує в руці. У Ахванасія в руках кусок іржавого дрота, який він, сам не знаючи для чого, підібрав з підлоги. У Хабібуліна в руках забитий ховрашок, котрого він несе за задні ноги. Ахванасій (показує на Єгорку і Васілісу). Диви, Савка. Хабібулін. Синка раз запиздячить, і піздєц йому буде. Єгорка Іванцов (побачивши Савку з компанією). Товаріші, сюда ніззя, тут гадюк много, укусят! Ахванасій. Пригай вніз, синок хуєв, пока я разрєшаю! Єгорка Іванцов (виймає геологічєскій молоток). Тока попробуйте подойті, уркагани, всєх повбиваю! Під час неї гнєвної рєчі Хабібулін кида в Єгорку ховрашком і влучає йому в їбальніка. Єгорка падає і плачучи повзе з гори вниз. Васіліса Єгоровна, яка безперечно вважає, шо щас її нємєдлєнно будуть їбати, гнєвно свєрка глазами і робить хорошу міну при поганій ігрі. Васіліса Єгоровна. Тока попробуйте подойті, подонкі, я брошусь уніз! В словах Васіліси Єгоровни бринить надія на те, шо может всьо обойдьотся тіхо-мірно, і їй не прийдьотся цього робить. Савка. Пригай, нахуй! Ахванасій (запопадливо). Так шо, Савка, може їбати і нє будєм, мєнє шо то нє хочєтся... Хабібулін (запопадливо). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка? Васіліса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо? Савка. Пригай, нахуй! Васіліса Єгоровна. А можєт давайте поговорім, рєбята. Ви ізвінітє, я сначала, було, подумала, шо ви жлоби, так вийшло случайно. Ви мнє даже понравілісь, я даже подумала, какіє інтєрєсниє пацанчікі в горах гуляют... Васіліса Єгоровна починає роздягатись, стоячи на краю обрина. При цьому вона прєлєстно висовує кончік язика. Савка. Ця хуйня тобі не допоможе. Хлопці, будєм грать в ігру "Артілєрія бьйот по своїм". Савка і хлопці набирають повні жмені каменюк. Васіліса Єгоровна. стоячи на краю обрива, іздає пронзітєльний крик і взмиває ввись. Деякий час вона кружляє в повітрі, потім безвозвратно ісчєзаєт в разрєжонннх пространствах горного повітря. Савка, Ахнанасій і Хабібулін стоять мовчки над ними літають орли. Хабібулін і Ахванасій чухають потилиці. Ахванасій. Заїбали, курви, чи женщіни, чи може якісь кури, хуй просциш... Завіса
P.S. Примечание публикатора. Скопировано с сайта "Цiкави Дослiди". пародия-рецензия на пьесы Леся скачать собрание сочинений Леся Подервянського; 811 kb; (doc) zip Сайт-портфолио Бориса Закса (Boris Sachs). Ищу работу в Сети basilveres@gmail.com
Поддержать сайт: Mastercard Сбербанка РФ №: 5469 4500 1143 4404
|
